Топ 10 соборів Києва

1. Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської Лаври – побудована у 1106-1108 рр. як частина фортифікаційних укріплень монастиря, заснованого 1051р. ченцем Антонієм, який створив тут перші молитовні громади, оселившись у печерах майбутнього Печерського монастиря. Саме від печер і бере свою назву монастир. З кінця ХІ ст. територія монастиря починає засмучуватися. Були зведені Успенський собор, Троїцька надбрамна церква та Трапезна. Троїцька надбрамна церква була заснована онуком чернігівського та київського князя Святослава Ярославовича. Будучи спадкоємцем престолу, засновник церкви відмовився від князівського титулу і постригся у ченці, взявши ім’я Миколи Святоші.

Троїцька надбрамна церква – єдина вціліла наземна будова Києво-Печерської лаври. Художній розпис східного та західного фасаду визнано унікальною цінною пам’яткою українського образотворчого мистецтва початку XVIII ст. У середині XVIII ст. було сформовано унікальний архітектурний ансамбль Лаври, що зберігся донині. Києво-Печерська Лавра стала найбільшим монастирем Київської Русі, площа якого складала близько 30 га. Територія монастиря включає ближні і далекі печери. Варто відзначити Дзвіницю (96,5 м), яка до XX ст. була найвищою будовою у Києві. З 1990р. Лавру внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. На території є музеї, унікальні святині, у печерах – мощі святих.

2. Михайлівський Золотоверхий Собор – найдавніша та найбільша православна святиня Києва, закладена онуком Ярослава Мудрого, князем Святополком Ізяславичем на території Дмитрівського монастиря згідно з літописом у 1108 р. та присвячений небесному покровителю архангелу Михайлу. Спочатку храм був дерев’яним, через кілька десятиліть церкву було перебудовано на кам’яну. Ім’я «Михайлівський» монастир отримав, найімовірніше, на честь покровителя Києва – Архангела Михайла. За іншою версією монастир було засновано першим київським митрополитом Михайлом. Ім’я “Золотоверхий” було даровано завдяки тому, що це був перший собор із золоченими куполами, виготовленими з цілісного листового золота.

Після Лаври Михайлівський Золотоверхий стає другим місцем у Києві за паломництвом. У ньому лежали останки кількох поколінь київських князів, що свідчить про вагому роль собору у суспільному житті міста та держави. Михайлівський собор славиться своїми фресками та мозаїкою, яку мистецтвознавці назвали новим віянням в еволюції живопису Стародавньої Русі. Найзнаменитішою святинею монастиря стали мощі святої великомучениці Варвари, доставлені дружиною князя Святополка, дочкою візантійського імператора Олексія, яка носила у хрещенні ім’я Варвара. У 1240р. монастир було розграбовано ордою хана Батия.

Новий етап розвитку Михайлівського монастиря – XVII-XVIII ст., влада та вплив монастиря зростав, у його розпорядженні були величезні території та села (Бородянка, Трипілля, Мотовилівка та ін.). У 1713р. споруджено трапезну, у 1716-1720рр. кам’яну дзвіницю. Наприкінці XVIII ст. відкрито скит Михайлівського монастиря, який отримав назву “Феофанія”. У ХІХ ст. на території Михайлівського монастиря існував справжній готельний комплекс, який обслуговував паломників. На поч. ХХ ст. тут було безліч парафіян, проходили величні богослужіння.

Після Печерської Лаври Михайлівський монастир посідав у Києві друге місце за кількістю парафіян та паломників. У 1937р. Михайлівський Собор було підірвано. Цінні мозаїки та фрески встигли перенести до Софії Київської, але частину шедеврів (мозаїка “Дмитро Солунський”, фреска “Святий Миколай”, верхня частина фрескової фігури Самуїла та ін.) були вивезені за межі Києва. У 2000р. монастир відновлено.

3. Софійський собор – найбільша архітектурна споруда, побудована великим князем Ярославом Мудрим в 1037р., яка зберегла до наших днів не тільки багатство стародавньої архітектури, а й мальовниче оздоблення XI ст. – мозаїки та фрески (260 кв. м справжніх мозаїк XI ст., близько 3 тис. кв.м фресок). Релігійні та державні ідеї того часу знайшли втілення у мистецькому образі Софії Київської. Ансамбль мозаїк прикрашає головний вівтар храму Софії. Увійшовши до Собору, погляд приковує велична постать молитви богоматері Оранти (мудрість божого), розміщена у склепіння вівтаря.

Фрески Софійського собору — найцікавіше джерело відомостей про життя князівського двору та тодішнього побуту. Це єдине зібрання живопису часів Київської Русі. На стінах собору збереглися графіті – давньоруські написи, які є найважливішим документом датування розписів. Очевидно, у центральній частині будівлі роботи виконані у 40-ті, а в галереях у 60-ті XI ст. Мозаїки та фрески Святої Софії Київської — визначна пам’ятка середньовічного монументального мистецтва. Поряд із уславленими ансамблями Равенни, Венеції, Монреалі, Дафні, Палермо, стародавнього Константинополя вони займають чільне місце у скарбниці світової культури. Софійський собор внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

4. Собор Святого Михайла – головний храм Видубицького монастиря, заснованого у XI ст. сином Ярослава Мудрого – князем Всеволодом Ярославичем. Собор було закладено у 1070р. на схилах річки Дніпро та частково зберігся до наших днів. У 1199р. храм був укріплений підпірною стіною для захисту від зсувів. Монастир був не лише духовним центром, а й центром світського життя Києва – тут проводили переговори князі, працювали вчені та літописці. У XVI ст. через зсуви частина храму обвалилася і була відбудована в XVII ст. митрополитом Петром Могилою. До наших днів збереглося дві стіни із характерною кладкою періоду Київської Русі.

У 1970-ті під час реставрації у соборі під шаром фресок XVII-XVIII ст. було виявлено розпис XI ст. У 1696-1701рр. у монастирі було зведено Георгіївський собор, в якому зберігаються мощі святого Георгія, великомучениці Варвари, Іоанна Дамаскіна та ін. Також було зведено церкву Преображення Господнього, яка славиться своїм унікальним різьбленим іконостасом, виконаним у вигляді родоводу. Раніше на території монастиря існував цвинтар. Наразі збереглося 13 поховань, серед яких могили знаменитого педагога К.Ушинського та подружжя Ханенків. На території є криниця з цілющою водою.

5. Володимирський собор – збудований у старовізантійському стилі на честь князя-хрестителя Володимира. Довжина храму – 55 м, ширина – 30 м, висота собору з хрестом – 49 м. Ідея створення належить митрополиту Філарету Амфітеатрову. Офіційно вважається, що будівництво храму розпочато у 1852р. за дорученням Миколи I. До 1859р. було зібрано близько 100 тис. руб. Початковий проект розробив арх. І. Штром, але проект виявився занадто дорогим. Далі за розробкою проекту зайнявся архітектор П.Спарро. Наступну роботу над плануванням собору взяв арх.А.Беретті. Саме за його проектом було зведено собор, а перший камінь закладено 15 червня 1862р. у день пам’яті князя Володимира.

Через недоліки проекту будівництво було припинено. У 1875р. за наказом Олександра Миколайовича будівництво відновили. Доопрацювання проекту доручили Р.Бернгарду, усі подальші роботи виконував арх.Миколаїв, під керівництвом якого вдалося завершити зведення храму. Будівництво закінчилося у 1882р. Початковий проект внутрішнього оздоблення храму належить В.Миколаєву, але у 1885р. керівництво оформленням декору було передано О.Прахову. Він також виступив автором деяких деталей інтер’єру (масивні бронзові двері із зображенням княгині Ольги та князя Володимира). Для оздоблення іконостасу мармур доставляли з Італії, Франції, Бельгії та Іспанії. Мозаїчні роботи виконували майстри з Венеції.

Основна цінність собору – унікальні розписи, завдяки яким храм набув статусу пам’ятника культури. В оформленні собору взяли участь В. Васнєцов, М. Врубель, М. Нестеров. На стінах зображені історичні сюжети “Хрещення князя Володимира”, “Хрещення киян”, а також портрети Олександра Невського, Андрія Боголюбського, княгині Ольги. Головна краса собору – робота В.Васнєцова «Богоматір з Немовлям» у центрі вівтаря. У 1930-ті до собору перенесені мощі Св. Варвари, привезені до Києва князем Святополком і ті, що зберігалися в Михайлівському монастирі.

6. Микільський собор – найбільший за розмірами храм Києва, споруджений у 1896—1911 рр. Знаходиться біля Свято-Покровського жіночого монастиря, заснованого в 1889р. княгинею Олександрою Романовою – дружиною третього сина імператора Миколи I та тіткою останнього імператора Росії Миколи II. Собор вважався найбільшим храмом Києва. Маючи довжину понад 53 м та ширину до 38 м, собор вміщував понад 2 тис. прочан. Крім того, у храмі є підвал із підземною церквою. Собор є витвором мистецтва, де зберігаються унікальні святині.

7. Свято-Пантелеймонівський собор – головний храм жіночого Свято-Пантелеймонівського монастиря, розташованого на території Феофанії. Будівництво собору посідає 1905-1912 рр. До революції тут було 4 храми – Чуда Архангела Михаїла, Усіх Святих, Володимирської ікони Божої Матері та собор великомученика Пантелеїмона. У 1919р. землі монастиря націоналізували, на території організували державне приміське сільськогосподарське підприємство, пізніше – лікувальні заклади, головну астрономічну обсерваторію та польову експериментальну лабораторію. У повоєнні роки тут розміщувалися експериментальні майданчики Інституту Механіки Академії Наук УРСР. Об’єкт відносили до категорії підвищеної таємності. Сьогодні Свято-Пантелеймонівський собор є пам’яткою архітектури. На території монастиря знаходяться цілющі джерела, до яких щодня приходять безліч віруючих та паломників.

8. Кирилівська церква – другий храм після Софійського собору, що зберігся з часів Стародавньої Русі в первозданному вигляді. Це унікальна пам’ятка архітектури та монументального живопису. Храм заснований чернігівським князем Всеволодом Ольговичем у першій половині XII ст. і був родовою усипальницею Ольговичів. Названо храм на честь святого Кирила – покровителя князя. За літописом перше поховання (дружини Всеволода) датується 1179р. У 1194р. був похований київський князь Святослав Всеволодович. Тут збереглися фрески ХІІ ст., розписи ХVІІ ст. та олійні фрески XIX ст., а при реставрації ХVII-ХVIII ст. храм набув рис українського бароко.

До нашого часу збереглося до 800 кв. м давньоруських фресок, які мають аналогів у жодному з пам’яток православного світу. Серед олійного розпису, виконаного під час реставрації в XIX ст., особливе місце займають роботи відомого художника Михайла Врубеля, чию Богоматір порівнюють із Сикстинською Мадонною. З 1929р. церкву оголосили історико-культурним заповідником, і з 1965р. входить до складу заповідника “Софія Київська”. Сьогодні церква – це не лише музей, а й діючий храм.

9. Спасо-Преображенська церква (церква Спаса на Берестові) – одна з найдавніших церков Києва, розташована неподалік Печерської Лаври. Перебуваючи за межами Лаври, церква все ж таки вважається частиною історичного комплексу, що відноситься до Всесвітньої спадщини. Назву церква бере від села Берестове, яке раніше тут знаходилося (зараз це територія парку Слави). Село було приміською садибою київських князів. За літописом храм побудований на початку XII ст. Володимиром Мономахом як головний собор Спасо-Преображенського монастиря – резиденції князів роду Мономаховичів.

Тут поховані не лише з княжого роду, а й Юрій Долгорукий, князь київський Гліб Юрійович. У XVII ст. за часів митрополита Петра Могили для роботи над розписами церкви були запрошені афонські майстри. У XVIII ст. храм було реконструйовано, а ХІХ ст. добудували дзвіницю. У 1980-х під час розкопок виявили близько 80 різних поховань. Церква Спаса на Берестові з 1990р. входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. До наших днів збереглася не лише сама церква, а й її внутрішній інтер’єр із найдавнішими фресками XII ст.

10. Свято-Іллінська церква – вперше згадується у 1632р. Вважається першим православним храмом Київської Русі. Згідно з переказами храм збудовано князями Аскольдом та Діром. Існує версія, що хрещення 988р. відбулося поблизу цього храму. Кам’яну церкву збудував у 1692р. київський міщанин Петро Гудима. Храм значно постраждав під час пожеж 1718р. та 1811р. У 1930-ті Іллінська церква була закрита. Помешкання передано під склад для зерна. У 1941 р., коли Київ був окупований німецькими військами, у церкві відновилися богослужіння.

Відтоді двері храму завжди були відчинені для віруючих. У 1957р. в церкві під шаром живопису ХІХ ст. було виявлено фрагменти розпису XVIII ст., які успішно відновлено. Більшість розписів в інтер’єрі церкви, що збереглися і до наших днів, виконано після пожежі на Подолі 1811р. Залишки попереднього розпису збереглися лише вівтарній частині храму. Нині Свято-Іллінська церква є пам’яткою архітектури.